Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Чёрт, ребята, я наркоман тут. Меня зовут Дима, но меня знают как Димон Нарк. Чтобы понять мою историю, нужно начать сначала. Это было весной прошлого года, когда я совершил свою первую закладку. Что это такое? Ну, закладкой мы наркоманы называем место, где храним наши наркотики.
Я был настоящим искателем приключений, всегда готовым попробовать что-то новенькое. Мои друзья зовут меня "герой", но не потому, что я совершаю подвиги, а из-за моей преданности белому героину. Гертруда, как мы его зовем, был моей страстью. Каждый день я мечтал о том, чтобы побыть с ним в облаках светлого наркотического тумана.
Однажды я услышал, что в моем городе появился новый минер, который делает закладки с самыми качественными наркотиками. Мой шуга заставил меня немедленно найти этого минера и приобрести свою порцию гертруды.
Я знал, что вступление в контакт с минером было связано с большими рисками. Но я был наркоман, и рисковать было моей естественной потребностью. И так, я отправился на поиски минера, который обещал мне крутую закладку.
Первый контакт был установлен через моего друга Макса, который знал пару парней, занимающихся наркотиками. Эти парни дали мне номер телефона минера и сказали, что я должен был сказать, что "Боб прислал меня". Не знаю, кто такой Боб, но это была единственная информация, которую я получил.
Вскоре я позвонил минеру, и мы договорились о встрече в заброшенном здании на окраине города. Я был полон адреналина и одновременно испытывал страх перед неизвестностью. Но я не мог поддаться этим эмоциям - гертруда была в моих мыслях, и я решил пойти на все.
Встреча прошла гладко. Минер оказался мужчиной лет сорока, с длинными волосами и черной кожаной курткой. Он предложил мне свою лучшую закладку - чистый белый героин, который был известен в наркоманском мире как "Светлый Блик". Цена, конечно, была солидной, но я знал, что это будет стоить каждой моей копейки.
Я купил свою первую закладку и поспешил домой, чтобы попробовать ее. В тот момент я не понимал, как мои выборы повлияют на мою жизнь. Я не видел, что я становлюсь зависимым от этой субстанции, которая уже начала управлять мной.
С каждым днем моя страсть к гертруде росла, и с ней увеличивалась доза. Я терял контроль над своей жизнью, проводил дни в наркотическом забвении, рубя на своей постели и снова и снова заказывая новые закладки.
Но моя жизнь приняла еще более трагичный оборот, когда я попытался обмануть своих друзей из института. Я рассказал им о своем участии в армии РФ, хотя на самом деле никогда не служил. Я выдумал дикие истории о боевых приключениях и героических подвигах.
Мой план был прост - получить уважение и восхищение своих друзей. Но, конечно же, это был всего лишь фейк. И вскоре моя ложь раскрылась. Ребята, которые были у меня на виду, начали заподозрить, что я врал. И вскоре правда вышла наружу.
Институт был непрощающим - они выгнали меня за лживые истории и нарушение принципов честности. Все, что мне осталось, это моя гертруда, которая все больше завладевала моим разумом.
Сегодня я наркоман, потерявший свое будущее. Гертруда стала моей единственной подругой, и я забыл, что значит быть счастливым. Видимо, я заслужил такую долю - жизнь наркомана полную тщеты и страдания. Найдите смысл и радость в чем-то другом, чтобы не попасть в плен своих собственных желаний.